Тарас Тополя: «Моя основна мотивація — це любов до музики»

Гурт Антитіла знову вирушив у тур. На цей раз в підтримку нового альбому “Сонце”. Географія туру розширилась вдвічі, тому в планах музикантів відвідати вже 40 міст. Масштаб шоу також збільшується і окрім нової програми гурт везе із собою потужний звук, світло і нові враження. Напередодні концерту у Дніпрі, який відбудеться вже 18 березня, Тарас Тополя приїхав поспілкуватися до своїх шанувальників у рамках творчої зустрічі.

 Не дивлячись на шалений графік, ми все ж поспілкувалися із фронтменом колективу про новий тур, музичні цілі та прагнення гурту, а також про особисту мотивацію.

Якщо простежити хронологію виходу ваших альбомів, у вас зменшуються паузи між ними. Спочатку було три роки, потім два, а тепер вже рік.

Тарас Тополя: Півтора. (посміхається)

Коли буде натсупний? Через півроку? (посміхається)

(посміхається) Я не думаю, що ми найближчим часом будемо випускати альбоми. Скоріше всього, що це будуть макси-сингли. Раз в сезон випускати якісь макси-сингли і власне на цьому працювати. Тому що людям не цікаві альбоми, я в цьому вже переконався. Слухають 2-3-4 пісні, а все інше просто сприймається важко.

Рік назад у вас був тур “Все красиво”, зараз новий тур “Сонце” в підтримку нового альбому. Як взагалі встигаєте писати новий матеріал, одразу вирушати в тур?

 Наразі ми в турі перебуваємо і нічого не записуємо. Ідеї якісь виникають, щось придумуємо собі, але на студію не заходимо. Потім від’їздимо цей тур, від’їздимо літній сезон, почнеться осінь і тоді будемо щось думати.

На творчій зустрічі сьогодні зранку Ви казали, що під часу туру і запису альбому ніяку музику не слухаєте. Тому що відбувається якесь перенасичення музикою, як я зрозуміла.

Мелодії і різні музичні ідеї можуть підсвідомо впливати на написання музики і, скажімо так, можуть виникати якісь факти плагіату несвідомого. Тому я вибираю тишу, коли пишу музику.

Чи чули взагалі, що музику «Антитіла» порівнювали з якоюсь іншою групою?

Ні. Іноді буває, нас порівнюють з гуртом “Океан Ельзи”, по формату. Але, очевидно, що наша музика різна.

А як взагалі ви ставитесь до критики?

Позитивно. До констрктивної критики позитивно. Неконструктивну критику не помічаю.

Як медійність впливає на Ваше життя поза сценою?

В чомусь допомагає, в чомусь заважає. Моє життя поза сценою — така приватна діяльність. Я особливо часто на людях не з’являюсь. Якщо і з’являюсь, то в переходах між домом та машиною, між машиною і студією або якимись зйомками. Тому особливого дискофорту це мені не доставляє. Якщо навіть люди мене десь і помічають: в супермаркетах чи кінотеатрах, як от у “Мультиплексі”, то сфотографуюсь і нічого страшного. (посміхається)

А чи хотіли б одного ранку прокинутись не популярним?

 Ні, я не думаю, що мені би це було приємно. Тому що я вже звик, що популярність і публічність — це є мій інструмент, яким я користуюсь для досягнення конкретних цілей. Дуже багато таких цілей є соціально-важливими не лише для мене, а і для оточення у країні, в якій я живу.

Чого на данному етапі прагне гурт “Антитіла”?

 Тактично, ми хочемо завершити наш тур великим конертом 25 травня в Києві. Стратегічно, ми прагнемо, звичайно, збирати стадіони по Україні і не лише.

Чи співпадають Ваші особисті прагнення і цілі з прагненнями музикантів групи?

Я знаю точно, що з більшістю музикантів гурту “Антитіла” точно співпадають.

У кожного з учасників гурту є свої вподобання і чи виникають якісь конфлікти на етапі запису матеріалу?

Виникають, але всі ми вже дорослі люди і ми знаємо до чого ми йдемо. Ми знаємо, як повинна звучати наша музика, чого ми хочемо від наших експерементів. І ці дискусії завжди позитивні і конструктивні.

А чи сказувались різні цілі на тому, що учасник йшов з колективу? Чи саме через це йшов?

 Сказувалося. У нас змінюється склад через те, що розходяться якісь погляди, цілі, виникають якісь конфлікти, знову ж, на цьому підгрунті. Люди ж соціальні істоти. Ми можемо сьогодні хотіти одне, завтра хотіти інше. Виникають якісь розбіжності, цього неможливо уникнути.

В одному із інтервю Ви казали, що окрім сцени вас з музикантами поєднує дружба. Це заважає роботі чи допомогає?

Я думаю, що все таки допомагає більше. Навпаки, те, що є дружба робить простіше все. Простіше говорити правду.

 

Бути музикантом, особисто для Вас, складніше фізично чи морально?

Я не думаю, що буди музикантом це настільки тяжка фізична праця. Є люди, які фізично працюють набагато більше. Ті ж самі вантажники і люди, які працюють на якихось сталеварних підприємствах, на заводах. Гріх жалітися. Там люди буває часто просто псують собі здоров’я на цій роботі. У музикантів трошки по-іншому. Так, у нас є переїзди, в нас є недоспані ночі. В принципі, все це можна переносити і можна перетерпіти. А психологічно, звичайно, є навантаження. Є постійна публічність. Особливо, коли я по натурі інтроверт і мені це не є так комфортно завжди бути публічним, спілкуватися з великою кількістю людей, відповідати на запитання, фотографуватися. Виходити на сцену, коли в тебе немає настрою. Таке так само буває. Це все психологічно — непросто. Мабуть, це складніше, ніж якась офісна робота, коли в тебе обмежене коло спілкування і ти собі маєш людей, з якими тобі більш комфортно, і менш комфортно. І ти якось між цим всим лавіруєш. Тут не так. Ти приїжджаєш в інше місто, ти зустрічаєшся з іншими людьми, мусиш бути відкритим. Мусиш відповідати: або стереотип або особистість.

І тоді, яка основна мотивація, що тримає Вас на цьому шляху?

Моя основна мотивація — це любов до музики, бажання творчої самореалізації, бажання досягти успіху і виконати ту місію, яка мені накреслена в цій реальності.

І тоді останнє питання. Кожна група з роками має розвиватися у творчому плані і її маштаб має рости. Так ми бачимо і у вас. Минулий тур був 20 міст, зараз він вдвічі більший. Чи взагалі складно відповідати цим очікуванням?

Непросто. Але в нас є конкретна мета — доносити нашу музику до всіх. До максимально широкої аудиторії людей. І ми намагаємося це робити. І робити це якісно. Ми привозимо якісний звук, світло, екрани. В районні центри, в обласні центри. І я вважаю, що це єдиний правильний шлях для чесних проектів. Для груп, які є, скажімо так, формаціями не вигаданими, не синтезованими якимись, а дійсно справжніми. Оця гастрольна діяльність, концерти — це є те, що саме-саме живе. Цим треба дорожити і це треба розвивати.

Автор: Аліна Миронова

Фото: Міха Кісенко

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *