Музичне досьє: Маргарита Мелешко

Маргарита Мелешко — молода та сильна українська вокалістка. Вона являється солісткою ансамблю Збройних сил України та гастролює із відомим оркестром Lords of the Sound. Також вона стала фіналісткою 6 сезону “Голосу країни” та приймала участь в талант-шоу “Х-Фактор”. А нещодавно співачка презентувала свій сольний сингл “Світанок”.

Перед виступом із оркестром Lords of the Sound у Дніпрі ми поспілкуваоися із Маргаритою Мелешко про її творчі досягенння, смаки та майбутні плани.

Скільки років ви займаєтеся музикою?

Я займаюся музикою із садочку. (сміється) З рочків пяти так точно. Спочатку музична школа, потім музичне училище, потім інститут музики, і зараз я магістратуру закінчую. Тобто, все життя я навчаюся і професійно займаюся музикою — вокалом. І я вважаю, що вокаліст має бути музикантом, має володіти якимось інструментом хоч трошки. Я займаюся на фортепіано. І, надіюся, в майбутньому те, що я знаю, що я вже вивчила, передати комусь. Можливо, стати педагогом по вокалу, тому що знаю я багато і намагаюся це все в житті використовувати, на сцені. Тому професійно займаюсь давно. (посміхається)

Ви приймали участь у проекті “Голос країни”. Як вважаєте, наскільки це важливий етап у вашому житті? Чи дав він поштовх, натхнення, базу?

Чесно скажу, моя участь в ньому була цікавим досвідом. Тому що я була представлена не з того боку, як я хотіла. (посміхається) Все ж таки, це шоу і там вони намагаються зробити максимально цікаві сюжети, в першу чергу. А я така не зовсім форматна. Я така, яка я є, я проста. Я зовсім інша, коли виходжу на сцену, я граю. Мене не впізнають люди, кажуть: “Це ти була? Серйозно?”. Це зовсім інакше, а там треба бути і за кулісами і в житті артистом, і грати, щось показувати. Я була надто, можна так сказати, сіра, як вони мене називали. Але, в той же час, вони казали, що у мене був один із самих сильних голосів 6 сезону, у якому я брала участь. Тому, так, це школа, це робота з професійними бендами, з професійними камерами, це постійні інтервю. Це постійна робота, яка заклалася і зараз я використовую ці навики всі. Також це популярність, все-таки, така аудиторія. Цей проект дивляться мільйони, і в інтернеті також і за кордоном, не тільки в нашій країні. Так, невелика популярність від цього є, невеликий плюс, так би мовити. Але проект закінчується, починається новий проект, новий сезон. (сміється) І люди забувають, тому треба весь час працювати над собою, не зупинятися. Чим я і займаюся.

А, взагалі, проект якісь двері відчинив, які раніше були зачинені?

Я б так не сказала, що якісь двері відчинив. Я до проекту вже співпрацювала з різними колективами, з різними оркестрами. Я солістка ансамблю Збройних сил України. І вже гастролюю по світу давно. А те, що мене представили так… Я була спочатку бек-вокалісткою, а потім учасницею проекту. І вони за це зачепилися і показали, що я просто бек-вокалістка. Вони не сказали, що я професійна співачка, яка вже має карєру, яка вже десь чута, відома. Тому сказати, що дуже сильно в мене відкрилися якісь можливості, не скажу. Але люди, які бачать в інтернеті, запрошують на концерти, вони вже знають мій голос, мене. Наприклад, Lords of the Sound також мене там почули, побачили і запросили до себе співати. Так, вони почули мене на концертах з Національним духовим оркестром, але все ж таки вони співпрацюють з зірками. Так як оркестр дуже сильний, дуже популярний. І вони намагаються запрошувати найкращих для співпраці. Тому, так, частково відкрилися двері. Про мене дізналися і почули професійні колективи, і почали активніше запрошувати до себе. Це єдине. (сміється)

Наскільки вам подобається співпрацювати з оркестром? Наскільки це легко?

Це дуже легко, тому що я люблю музику, я музикант, а тут всі живуть цим. Це люди, які горять своєю справою. Це дуже позитивні, молоді, активні люди, з якими весело поспілкуватися, попрацювати і поспівати. І жити в такому режимі гарно, цікаво гастролювати. Завжди є про що поговорити. Це така творча атмосфера, в якій ти, як губка напитуєшся натхненням і даєш це глядечеві на сцені. Вони мене люблять. Я дуже рада, що за два роки, які я з ними співпрацюю, вони мене люблять і запрошують до сих пір. Надіюсь, що так буде й надалі. У нас готуються тури по Європі і я надіюся, що все пройде гладко.

А з якими емоціями ви виходите на сцену і які почуття хочете передати глядачам?

Взагалі, за декілька років концертної діяльності, я перестала переживати. Не те, що взагалі нічого не відчуваю. Все-таки, йде заряд, мандраж трошки, але це більше, як натхнення. Це не перляк, а це вже натхнення. (посміхається) Я знаю і розумію свою задачу на сцені. Я знаю, що мені потрібно зробити. Як відіграти, які емоції подати, що зробити вокально. Я вже розумію, яке враження буде у глядачів від виступу. Я знаю свої сильні і слабкі сторони. Уже достатньо впевнена в собі. Це раніше, років так в 18-20, у мене було так, що: “А як відреагують? А сподобається чи ні?”. Зараз я знаю, що роблю і я з впевненістю доношу те, що я хочу. І реакцію я отримую таку ж саму. Прекрасну, теплу, хорошу реакцію.

А яку музику ви любите і слухаєте для натхнення?

Я скажу, що я не фанат якоїсь конкретної группи зарубіжної чи української. Я беру все потрохи. Я люблю класичну музику, я також від неї заряджаюся. Від старивонної музики, від Баха до якихось сучасних композиторів. Просто слухаю і можу рекласувати, думати. Я сама пишу пісні також. І, звичайно, я люблю наших сучасних модних виконавців. Тобто, я не знаю, як правильно сказати, я люблю поліжанровість: від джазу до року, до класики. Слухаю все підряд і цим надихаюся.

А є якісь світові чи українські зірки, з якими ви б хотіли поспівпрацювати?

Я не знаю, як правильно сказати. В нас є в Україні дуже прекрасні джазові музиканти, це Руслан Єгоров і Аніко Долідзе, це вокаліст і піаніст, в них є свої зіграні бенди. І я б в них повчилася. Я б хотіла розвивати навички джазової техніки імпровізації. Я співпрацюю з джазовим біг-бендом і для кращого результату хотіла б удосконалити свою техніку. А це більш такі професійні музиканти. Беру приклад з наших джазових виконавиць: Лаури Марті та Іванки Червінської. Там уже рівень, це для мене поки не дуже відкрита тема. Якщо брати популярну музику, то для мене близькі: Лара Фабіан, Уітні Хьюстон, Арета Франклін, Селін Діон — такі великі сильні голоси, і до Джесі Джей. Я просто не фанат комерційної музики. Я хочу, щоб у тому, що ми слухаємо і робимо була, в першу чергу, музика, слово, цікава якась ритм-секція, але не чисто заробіток. Тому що зараз у нас все на цьому побудоване, нажаль. Мало такого. Чому я люблю цей проект про мюзикли, тому що тут є музика. (посміхається) Тут є вокал, акторська майстерність — це мистецтво. Я люблю все, що стосується мистецтва. І хочу сама цим займатися.

Ось ви сказали, що пишите пісні. Чи плануєте видати свій сольний, авторський альбом?

Зараз у мене вийшов сингл “Світанок”. Але поки що я над ним ще працюю. Він вийшов на офіційних площадках, але я буду переробляти аранжування. Я хочу трошки з інакшого боку цю пісню передати. Я дослухалась до порад різних композиторів відомих наших, таких, як Руслан Квінта. Він дав мені деякі настанови. Тому я хочу це переробити. Я завжди шукаю, щоб це було максимально цікаво. Також у мене вже написані пісні, які чекають аранжування, але це важко в наш час. Треба фінансування для того, щоб це все жило. Щоб записати аранжування теж треба. Щоб продюсувати цю музику теж треба. Я шукаю спонсорів також. Але пишу, пишу багато, матеріал є. Надихаюсь від таких проектів, від таких друзів, як Ярослав Радіоненко — космічний.

А чи не хотіли би свої пісні продавати іншим артистам чи бачите їх тільки в своєму виконанні?

Я поки що про це не думала, щоб їх продавати. Бо це таке інтимне, таке рідне. Я це приміряю на себе, на свій голос, на свою манеру виконання. Я не знаю, як би це і у кого могло прозвучати. Тому я не виставляла, не розсилала, щоб люди слухали і захотіли купити. Можливо в майбутньому хтось звернеться. Інформація в музичних колах розноситься дуже швидко. Люди почують цікаву пісню, дізнаються хто автор і скажуть: “А ви б могли написати також для мене, я б хотів пісню такого напрямку”. Але написати пісню це одне, а зробити таке аранжування, щоб це був хіт — зовсім інше. Тому є дуже багато нюансів. Треба працювати, не зупинятися, надихатися. (посміхається)

Автор: Аліна Миронова

Фото: Міха Кісенко

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *