Музичне досьє: Folder4

Folder4 — гурт з Дніпра, що грає в стилях Nu Metal, Rapcore, Alternative. Колектив почав новий етап своєї діяльності із весни 2019. «Хтось може назвати це все культом карго, хтось скаже про мертвий жанр — то й біс із тим! «Некромантами» бути весело, аж надто — коли інсуюча кон’юктура не влаштовує. Робимо аби вас качало і всі били голови в слемі, а не в офісах голови своїх босів чимось забороненим… Щоб люди знову навчились правильно відчувати біль і долати його.»

Що привело вас до занять музикою, що надихає? 

Олексій Строменко (вокал, звукорежисер): Банальна еволюція — від підліткового волання під гітару всякого лайна — до чогось на кшталт singer/songwriter (дідько, який сором), а вже потім — сцени і повноцінного бенду. То була точка неповернення, інакше уявити життя стало майже неможливо. Суто музичне натхнення — це усе, що качає, резонує з першого звуку, а також, часто, абсолютно випадкові речі та явища. Перелік же творів та виконавців, що мали вплив на мою музичну діяльність, вийде занадто об’ємним. 

Антон Ніконенко (гітара, бек-вокал): Навчився грати на гітарі від пацанів у гуртожитку, але не обмежився «дворовим боєм» і згодом зібрав перший колектив. Надихає здебільшого концертна діяльність, віддача залу, коли робиш для людей.

Ольга Андросова (бас-гітара): До музики привела за руку бабуся — в музикалку в мої вісім. Далі еволюція жанрами та експерименти з інструментами. Надихає процес. 

Анатолій Івченко (ударні): Одного разу в гостях у друга, давно це було, побачив ударну установку. Він мені показав елементарний біт і я захопився. Купив установку собі на барахолці, почав займатися самостійно, брав уроки. Ну, а далі вже захотілось більшого і почав грати в гуртах, бувало навіть в декількох одночасно, доходило до п’яти і більше. Надихає робота з колективом, мій інструмент, а також улюблені музиканти світової рок-сцени.

Історія гурту 

Році у 2015-му, фронтмен Олексій, лишившись без колективу, посеред щойно відбудованої репетиційної бази, не міг сидіти без діла і запропонував себе в якості басиста у першу ліпшу музичну формацію, котра, як і він, на той час, переживала стагнацію. Це був гурт із назвою NuFolder1, який зібрав гітарист Антон. 

Далі слідував тривалий потік коливань та змін різної амплітуди, котрі в певні моменти здавалися фатальними. Так стався гурт Folder4. Що означає назва? — А нічого, уявіть. Можна, хіба що, натякнути на четверту версію, але то скоріше жарт, сарказм. Зрештою, це все — наука, тож банда живе і дорослішає. 

Зараз відбувається, певною мірою, переосмислення формату і матеріалу, постійна робота з новими ідеями та вкладання їх в нові пісні. 

Кажучи стисло, історія у деталях не є настільки важливою. Маємо гурт із фундаментом, традиціями, утворений людьми, що люблять це діло. Цей проект ніколи не замислювався як хобі.

Скільки маєте записаних пісень, альбомів? 

На сьогодні випущено п’ять синглів, готується шостий. Щодо повноформатного альбому або EP/LP, то наразі ведемо дискусію. В нинішніх реаліях існують кілька полярних точок зору з цього приводу і у найближчий час ми таки зупинимось на одному з варіантів. 

Який меседж несете слухачам? 

Мабуть, в основі це передача відчуття та ідеї того, що не тільки їм буває гірко, сумно, не тільки їх дістали вкрай усілякі персонажі, явища та ситуації. Спроба допомогти послати непотрібне до біса, виплеснути негатив. 

А, ну і на концертах — це як колоти дрова із пляшкою віскі в кишені під літнім дощем — кайф і стирання з мозку непотрібних файлів. От якось так, отаке і зичимо публіці. 

Олексій: Також у моїх текстах закладено світогляд, котрий я абсолютно не скромно вважаю досить цікавим та, моментами, повчальним. 

Антон: Як гітарист я намагаюсь зі сцени передати слухачеві найбільш потужний, качовий саунд, котрий маю силу зробити. Щоб люди рухались в одному зі мною ритмі, танці, слем — так я ділюсь енергією і отримую іншу у відповідь. Це все, що потрібно. 

Ольга: Аудиторія сама трактує матеріал, я про це не парюсь.

Анатолій: Треш, угар і веселощі. Позитивна агресія. Для слухачів не проти побути таким собі каналізаційним стоком, в котрий вони зливали б погані емоції, стаючи чистішими і бадьорішими. Кайфую сам і хочу, щоб люди кайфували разом зі мною. 

Хто ваш слухач? 

Олексій: Це точно не буде зверхня людина. Це тому, що я банально не вмію писати просто, поверхнево, весело і не вигадливо. Наш слухач має свої болі, і не ті, про які кажуть маркетологи, маючи на увазі потреби, а справжні, котрі бувають у людини, що бачила певне лайно. І от саме ці болі й допомогли йому, їй стати крутими, розумними людьми із власною позицією, думками. Вікових меж я би не окреслював, трапляються абсолютно несподівані випадки, але, якщо приблизно, то це — «покоління Y». Щодо музичних вподобань — то це, першочергово, шанувальники жанру, а також меломани. 

Антон: Мені приємно, коли музику можуть оцінити дуже різні люди. Це показник того, що ми змогли зробити справді музику, а не трек для якоїсь однієї цільової аудиторії. Звичайно, ми не можемо подобатись всім, все ж таки, не попса. 

Ольга: Якщо тверезо глянути, то наш слухач це або людина з андеграундної тусовки, який/яка цікавиться локальними тіпами, або наш кєнт/подружка. Енівей, це свідомий слухач, якого/яку, чіпляють теми та ритми наших композицій. 

Анатолій: Напідпитку, до 30 років чувак, що свого часу встиг відвідати достатню кількість крутих концертів та фестивалів. Бачив і чув багато чого, інтелектуальний небайдужий до навколишнього, зокрема до музики. Він знає, що це за такий захід, котрий він зібрався відвідати і які звуки там лунатимуть. 

Пригадайте найвдаліший виступ? 

Це скоріше декілька виступів, бо запорукою тут є оте почуття, коли хочеться грати сет далі й далі, коли публіка не відпускає і ти ладен вивернутися назовні від емоцій. Все це прикрашено розмаїттям алкогольних напоїв та їх послідовністю, файною компанією, а також, обов’язково, якоюсь скаженою «пригодою вечора». Під такі параметри підпадає не один концерт, у різних містах. 

Мова пісень. Яка, чому? 

Спочатку це була англійська. Нє, не тому шо викрутаси, а тому що пасує до стилю, вписується в звучання, на відміну від російської, наприклад. Принаймні таким є  переконання автора текстів. 

Українською завжди хотілося зробити кілька треків, і от, нарешті, цей процес запущено. Наша мова тут на своєму місці, так само, як і англійська, подекуди навіть краще. Також українська лайка — це щось особливе, матюки використовувати аж не хочеться, тож маємо готові «clean versions», жартую. 

Про нецензурні слова. Якщо чесно, то не турбує зовсім, чи когось воно турбує. Право кожного. Радіо — історія, звичайно, інша, але то ще будем дивитись по ситуації. 

Який внесок бажаєте зробити в сучасну українську музику? 

Хочеться щоб більше композицій улюбленого жанру звучало на наших теренах і нашою мовою. Можливо це буде комусь відкриттям. Може воно й не так сучасно, але ж багато чого в світі циклічно.

Ну і про поточну роботу, плани на майбутнє. 

Зараз ми зайняті… холєра, правда може побути і банальною, так от — створюються нові композиції, змінюється звук і настрій в них. Визначаємось із подальшим форматом релізів. У проекті пара кліпів. 

Мета окреслена діями і може бути сформульована: «Досягти такого рівня, коли тебе запрошують грати, а не ти стукаєш на осліп в усі двері». 

Підсумовуючи — ставка тепер зроблена на якість, не на кількість, тож так і працюємо. 

Автор: Аліна Миронова

Фото: з архіву гурту

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *