MAD HEADS UA: “Ми хочемо дарувати позитив і гарний настрій своїм слухачам”

Легендарний український рок-гурт MAD HEADS існує вже 27 років. За роки своєї творчості музиканти встигли змінити свій стиль, звучання, склад та менш популярними вони не стали. Головною ідеєю гурту залишається — позитив та добро. І, звісно, слухачі сприймають цю щирість і вже десятки років не перестають приходити на концерти улюбленого гурту.

Зараз гурт знаходиться у турі по Україні із новим фронтменом. Перед виступом у Дніпрі ми поспілкувалися із музикантами Кирилом Ткаченко, Максимом Краснооким та Стасом Семілетовим, а також до інтервю приєдналася директор гурту Оксана Михайленко.

Скільки років кожен з вас займається музикою?

Максим Красноокий (бас-гітара): Рахувати треба зараз. Давайте, я почну. (посміхається) З 96-го року, тобто, 22 роки.

Стас Семілетов (електро-гітара): З 91-го, 27 років.

Кирило Ткаченко (вокал): Десь з року 2003-04-го, але це не професійно.

Максим: Ні, ну якщо починати рахувати ще дитячі музичні школи, то це не цікаво. (посміхається)

Стас: Я рахую з першого концерту.

Максим: От з першого концерту, так. Академконцерти не рахуються.

Стас: Так, я маю на увазі для людей, на публіку.

Наступне питання якраз про музичну освіту. Чи є вона у вас і якщо є, то яка?

Максим: Дитяча музична школа по класу скрипки. (сміється) Оце і вся моя музична освіта.

Стас: Консерваторія, клас композиції.

Максим: Кажи вже тоді і яка консерваторія.

Стас: Донецька консерваторія, клас композиції.

Кирило: Я в більшості займався самоосвітою. Було таке, що півроку я займався вокалом, а весь інший час я саморозвивався.

Максим: Так і кажи, освіти немає, але є велике серце. (сміється)

Кирило: Зараз у мене є своя школа, де я викладаю вокал.

Якими інструментами володієте?

Максим: Бас-гітара, контрабас.

Стас: Майже всі окрім труби, арфи, волторни.

Кирило: Трошки граю на гітарі.

На акустичній?

Кирило: Ну, на електро теж можу.

Максим: Для вокалістів це нормально. (сміється)

Охарактерезуйте один одного та інших учасників у декількох словах?

Максим: Ой, у нас багато учасників насправді. Якщо їх всіх почати характеризувати…

Кирило: Щодо Стаса можу сказати, що він людина-оркестр, яка грає майже на всіх інструментах, я завжди це кажу на концертах. Мультиінструменталіст, майже.

Стас: Але всі дуже різні, тому все є так, як є і дуже гарно. Тому що кожен з нас доповнює іншого, з якихось різних сторін.

Максим: Різні вектори, навіть різні світогляди, але дуже гарно, коли це поєднується разом.

Стас: Як кажуть російською: “Единство и борьба противоположностей”.

Тепер у мене запитання до Вас, як до вокаліста. Ви у гурті нова людина і чи були якісь складнощі, коли ви приєдналися до гурту?

Кирило: Були такі в плані вокалу, як це назвати. Деякі пісні я просто співаю в іншій тональності, ніж є в оригіналі. Тому що у мене голос трохи інший, ніж у Вадима. Тому ми деякі пісні перероблювали під мій голос. Оце одна з таких речей, а так, в принципі, всі сприйняли дуже позитивно.

В одному з інтервю ви казали, що хочете привнести в гурт щось своє, наскільки вам це вдається?

Кирило: Я це роблю кожен раз. Якщо хтось знає пісні гурту MAD HEADS, то я їх співаю по-своєму трошки, вони інакше звучать. Це, як мінімум, я вже щось своє туди привношу. (посміхається)

Як ви бачите зі свого досвіду, все ж легше створити свій колектив з нуля чи влитися в той, який вже маю свою певну історію?

Кирило: Не буває якихось шаблонів чи аксіом, скажімо, що легше так або так. Це таке питання неоднозначне. Напевно, що входити у вже готовий колектив трошки важче. Тому що коли ти починаєш з музикантами, з якими ти зростав, маєш певний рівень однаковий. А якщо ти йдеш у колектив, який уже відомий, то це трохи складно, з якихось причин. Але це все залежить від кожної конкретної людини.

Максим: Це точно важко, тому що якщо ти займаєш певну позицію в колективі, в якій вже була інша людина. Інша людина, то є інший характер, все інше.

Кирило: Так, і починається завжди якась асоціація.

Максим: Завжди всі асоціюють, навіть не свідомо. Навіть, якщо вони хочуть абстрагуватися, але це так і є. Тут ми робили так, а тепер ми не робимо, тому що не можемо. А нам цього не вистачає. (посміхається)

Стас: Завжди порівнювали і будуть порівнювати. (посміхається)

Оксана Михайленко (директор): А тут головне, що є можливість різноманітності. Ми можемо MAD HEADS показувати і в такому напрямку. Ще в нас була ідея створити MAD HEADS kids, тому що дуже багато дітей любить українські пісні, любить пісні MAD HEADS, всі хіти вони співають і грають. Тому ми тільки за різноманітність, щоб з кожним новим виконавцем показувати різні барви нашої творчості. І кожен новий учасник додає щось своє. Така народна творчість.Хочемо, щоб наші пісні були народними.

Якраз наступне питання стосовно експерементів. Чи будуть вони із новим звучанням, з новими піснями?

Оксана: У нас зараз є така ідея. Гурт MAD HEADS існує вже 27 років. Дуже багато пісень було написано тоді, коли ще не було попиту на українську музику, не було можливості реалізувати цю творчість. Написано дуже багато пісень. Вісім альбомів вийшло. Але в медійні ротації потрапила дуже невелика кількість. І ми зараз хочемо зробити таку реанімацію — підняти усі пісні з яких MAD HEADS починало. І зробити такий історичний екскурс. І старі пісні разом із Кирилом виводити також на ринок. Ми сподіваємося, що і нові пісні у нас теж незабаром зявляться, але це вже буде наступний етап. Поки ми хочемо провести такий аналіз творчості і вивести ті пісні, які нажаль не змогли потрапити в ефір.

От ви, як музиканти, весь час займаєтесь музикою чи потрібно вам деколи від неї відпочивати? І як ви це робите тоді?

Оксана: Тоді вони йдуть на інші фестивалі. (сміється)

Максим: Якщо набрид якийсь фестиваль, то ти просто переїздиш на інший. (посміхається) Все, так і є.

Стас: Музикант — це такий склад душі.

Оксана: Якщо потрібно відпочити, то вони йдуть на інші концерти, до своїх друзів, йдуть грати в інший проект, їдуть на фестивалі. Але без музики життя уявити складно. (посміхається)

Кирило: Ні, інколи доводиться відпочивати. Навіть усього хорошого буває занадто багато. Але це максимум на тиждень вистачає, потім знову тягне щось робити, щось співати.

А яка музика у вас найчастіше звучить у плейлистах, яку музику слухаєте?

Кирило: Подивіться, що у нього на футболці написано. (посміхається)

Максим: Я у футболці Enter Shikari. Це мій улюблений гурт на три роки, але це не те, що він мені вже не подобається. (посміхається) Я їх так само люблю, але просто я вже знаю усі пісні. У нас є Стас — супер людина меломан.

Стас: Я постійно слухаю безліч всякої нової і старої музики. Починаючи з до Баховської епохи, закінчуючи якимось екстремальним металом, до трансу.

Оксана: А до Баховська епоха це що?

Стас: Хорали. В деякий час у мене виникає потреба в тому, щоб писати таку трушну поліфонію, ще ту поліфонію, тому приходиться слухати. (посміхається)

Максим: Всеядні в музиці. Головне слухати хорошу музику, немає значення якого вона жанру. Треба брати хороше від всього. Я багато чого люблю. (посміхається)

Оксана: Кирило, ти в якому напрямку співаєш?

Кирило: Треш? (сміються)

Якщо повернутися до творчості гурту MAD HEADS, то які емоції ви передаєте або хочете передати слухачу зі сцени?

Максим: Це позитив, в першу чергу. Тому що суть гурту MAD HEADS вже багато років така — дарувати позитив і гарний настрій своїм слухачам. Драйв, енергетику. Ось ці емоції ми хочемо передавати. Ми хочемо, щоби люди посміхалися один одному, танцювали, співали, відпочивали. Це не означає, що у нас немає ліричних пісень, але навіть вони із посмішкою. (посміхається)

А який найкумедніший чи найцікавіший відгук чули про свою творчість?

Стас: Найкумедніший відгук про творчість — це коли навіть після того, як гурт MAD HEADS перестав бути сайкобілі бандою, кажуть, що ми сайкобілі чи рокабілі гурт. Та яке вже сайкобілі чи рокабілі? Його вже 15 років як немає. (сміється)

Максим: Це не відгук на творчість, це просто люди читають Вікіпедію. Бачать якесь слово і думають: “О, яке класне слово”. (сміється) Ми довго вчили цьому слову і навчили, а тепер не можемо відучити.

Оксана: Хоча рокабілі грається з контрабасом і трохи інакше.

Максим: І взагалі, це просто інша музика. Там немає посмішки, там все зовсім не так. (сміється) І емоції там різні.

Якщо спробувати скласти портрет вашого слухача, хто це?

Оксана: Це чоловіки і дівчата, але мені здається, що хлопців трошки більше.

Максим: Мені здається, що це, напевно, не шкільний вік, але є і виключення, звичайно. Але це вік більш дорослих і свідомих людей.

Оксана: Які розуміють про що йдеться. І це переважно чоловіча аудиторія.

Максим: Не тільки, ні. Фіфті-фіфті, я б сказав. Насправді, чому чоловіча?

Оксана: Ви ж не бойз-бенд.

Максим: Ні, ми не бойз-бенд.

Стас: Тому фіфті-фіфті.

Максим: Так. Хлопці приводять дівчат на концерт, дівчата хлопців. (сміється)

Оксана: Тому що дівчата більше прагнуть емоцій, вони більше ходять на концерти.

Кирило: А це не показник, до речі. Тому що дівчата більше ходять на концерти, а музику все ж більше слухають хлопці.

Оксана: Просто для хлопців створити музику складніше. Дівчатам може подобатися, як виглядає музикант і всеодно, що він там співає. А чоловічу аудиторію складніше затягти на концерт. Тому, я вважаю, що це у MAD HEADS дуже гарно виходить і це наша перевага.

А пригадуєте мінімум і максимум, який збирали людей на концертах?

Максим: Мені здається, що найбільша кількість людей була на Майдані. Насправді.

Оксана: Десь тисяч 200.

Стас: “Таврійські ігри”.

Максим: На Таврійських іграх не дуже багато. На Майдані могло бути 200 тисяч.

Оксана: А найменша кількість — це якийсь корпоратив, коли дядько замовив собі і своїй сім’ї гурт MAD HEADS на свято. (сміється)

Автор: Алина Миронова

Фото: Миха Кисенко, Дмитрий Клочко

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *