KARNA: «Хай живе Гуцулметал!»

Легендарний гурт KARNA знов активно гастролює Україною та записує нові треки. Вони подолали минулі труднощі та готові до нових здобутків.

Музиканти групи KARNA перед концертом у Дніпрі розповіли про свої цілі, поміркували про українську і світову музику, і трохи привідкрили завісу таємниці майбутніх релізів.

Творчий шлях гурту KARNA важко назвати легким. Як вважаєте, що ускладнювало вам життя? 

Влад Ярун (гітара, бек-вокал): В нас країна нелегка, все нелегко в країні, всім нелегко. Я, взагалі, не люблю жалітися і знаходити причини, що щось не вдалося. Перша причина завжди в собі. І в самих українцях, в кожній людині в країні. Тому у нас всі наші проблеми це результат того, що щось самі не доробили, щось самі не додивились і так далі. І так само в країні, так само в політиці, в соціальних штуках і так само в музиці, і все. Тому нам було, звичайно, важко, як всім. Але не можна сказати, що нам було важче, ніж будь-кому, хто прийшов зараз до вершин шоу-бізнесу в Україні. Всім було важко.

Павло Корсун (бас-гітара): В Україні так.

Влад Ярун: Я не люблю, коли люди говорять: “вам повезло” чи “комусь повезло”. Повезло — це коли ти в лотерею витягуєш квиток, це тобі повезло. А зазвичай будь-який хороший результат — це результат великої праці.

Павло Корсун: Постійно треба щось робити, як жаба в сметані. (сміється)

Влад Ярун: Так, постійно, якщо ти робиш, результат буде — це закон. Ми морально задоволені тим, що ми можемо грати свою музику. Що немає жодної людини, яка нам буде розказувати, яку музику ми повинні грати.

Олег Білоус (барабани, семплер): Я розказую, що ти!

(сміються)

А чи заважали вам, все ж, часті зміни складу та непорозуміння всередині колективу?

Влад Ярун: Звісно ж, ці речі заважають найбільше. В світі усі самі великі команди, такі як Бітлз, розпадались саме через якісь між собою суперечки і конфлікти. І це, зазвичай, саме важке, коли щось міняється і йде пошук музикантів. Це тебе не те що зупиняє, це тебе відштовхує ще й назад. І  у нас це було, як і у багатьох. Але ми це пережили і все добре.

Олексій Шманьов (вокал): Справа в тому, що просто музиканти, як творчі люди — дуже складні по натурі. І коли збирається чотири талановитих людини поряд, то починається війна. (сміється) Бо кожен розуміє музику по-своєму, хоче щось своє привнести. Через це йдуть бої постійно.

Влад Ярун: Це елементарно, коли дорослі чоловіки разом — у всіх свої характери. І завжди є якісь питання.

 А чи зараз, все ж, ваші погляди збігаються?

Влад Ярун: Вони якраз в точці музики збігаються і це головний з’єднуючий фактор. Правильно?

Олексій Шманьов: Взагалі, так.

За останні декілька років сучасна музика і рок-музика зазнали значних змін. Як вам сучасний музичний світ?

Олексій Шманьов: Мені подобається те, що відбувається. В принципі, всі стилі змішалися. Зараз немає як такої рок-музики, поп-музики. Поп-група може грати досить важко. Наприклад, я може зараз дурню скажу, але Rammstein досить попсова група, відносно. Тому вона так людям і подобається.

Влад Ярун: Rammstein — це початок 2000-них, це не сучасна музика. Сучасні группи мені не подобаються. Самий пік у поп-музиці, наприклад, у закордонних виконавців є вже одна формула просто. Так само я би міг сказати про 2016-17 рік. Колись люди з посмішкою будуть згадувати ці два роки і казати: “а, пам’ятаєте, це була така дурна музика, коли що не приспів всі співали: оооо-ооо”. Якась така штука. Одна й та сама формула у всіх артистів, включаючи MTV. Коротше, наляпані одне до одного артисти. Можливо ми, як “старпьори” зараз розсуждаємо (посміхаються), але пройшли часи Майклів Джексонів. Такої зірки, коли вона з’являється і ти такий: “вау!”, яка самобутня у всьому. Але будуть ще такі люди. Це тимчасово

Олексій Шманьов: Не знаю, мені здається, що останнім часом, останній рік-два в Україні навпаки все почало більше рухатись.

Влад Ярун: Це в Україні. В Україні щось там рухається. А в світі регрес по музиці з 2015 по 2017 рік. Згадайте усі хіти, які були бомбові. Зараз нема, за три роки жодної зірки, що можна було б сказати: “вау!”, щоб вона конкретно відрізнялася від усього.

А особисто вашому гурту зараз простіше рухатися, ніж декілька років назад?

Влад Ярун: Ні, нам не просто, тому що зараз криза в Україні. Ще гірше стало.

Павло Корсун: З іншого боку ми плюс-мінус бачимо якесь русло, як нам працювати. Ми собі його визначили і рухаємось. Ми до того доросли, як особистості.

Влад Ярун: Але з другого боку усі ці введення на радіо з квотами, вони дають можливість новим і старим українським музикантам показати свою музику, а не постійно там “Потапа і Настю” слухати цілими днями.

Тобто, вважаєте це позитивним нововведеням?

Влад Ярун: Звісно, позитивним. Ще поки що є постійне нав’язування, вони ще говорять ці всі слова “формат”, “неформат”. Це пройде. Колись це пройде. Коли приїжджаєш в сусідню Польшу, тебе зустрічає таксист і у таксиста грає рок-радіо, де класичні хіти грає Pink Floid. Просто у пересічних людей всюди така культура. І є купа різних радіо, навіть метал-радіо там є. Хочеш — вибирай і слухай. А у нас чотири монополіста захопили ринок і розказують: є формат, є неформат.

Як гадаєте, коли в Україні музикантам буде можливо заробляти своєю музикою?

Павло Корсун: Ха-ха-ха. (посміхається)

Олексій Шманьов: (сміється) Напевно, коли люди почнуть нормально жити більш-менш. Зараз людям складно. Їм складно на концерти ходити, наприклад. Мінімальні ціни на білети, а люди всеодно думають: йти чи не йти.

Але є також проблема і з вибором музики. Як допомогти людям обирати хорошу  і якісну музику, а не тих самих “Потапа і Настю”?

Олексій Шманьов: Щоб їх не насаджували людям. Мають бути у всіх рівні умови якісь, я так думаю. Бо якщо таке крутять цілими днями…

Влад Ярун: Насаджують у всьому світі і будуть насаджувати. Просто там є якісь інші альтернативні шляхи. І в Європі, і у Сполучених Штатах теж є монополісти. Ти так просто не прийдеш і не поставиш свій кліп на MTV. Але там є багато інших шляхів і там є здорова конкуренція у всьому: у бізнесі, у музиці. Там ніхто не буде купляти поганий бутерброд, тому що є тисячі інших людей, які тобі запропонують за ці гроші кращий бургер. А у нас так сталось після розпаду “совку”, що немає вибору. І це у всьому, не тільки в музиці. Тому всі ці відкатні команди колись грали на площах у центрах міст. А зараз ці всі відкатні команди сидять по хатах, бо ніхто не хоче ходити на їх концерти по квитках. І дійсно хороші гурти вспливають. Це і є справжня здорова конкуренція. Є ціла купа артистів, які не були у нас відомі, які вже повиходили на Захід. Нещодавно читав, що Даха Браха написала саундтрек до відомого фільму чи серіалу. Це реально рівень. І вони пішли своїм альтернативним шляхом. Вони, вибачте, не підлизивали тут нікому в Україні, вони пішли своїм шляхом. Але це все розпадеться колись і нам всім тут буде простіше. Зараз нам трохи важко, тому що всій країні важко.

Як вважаєте, з чого можна почати ці зміни?

Влад Ярун: Ми вже почали. Ми всже супер все почали. (сміються) Тепер головне — це втримати. Відстояли, тепер втримаємо. Ми йдемо до Європи, все добре. Читаєш новини: багато-багато українстких команд молодих. Будь-яка музика вже їздить в Європу, в Польшу. Коротше, breaking the wall! Ми вже по дорозі. Я не знаю, чи ми вже доживем до того. (сміються)

Олексій Шманьов: Але ми вже в Європу збираємся на концерт. (сміється)

Влад Ярун: Ми вже клєтчасті сумки позбирали. (сміються)

У гурту KARNA всього два альбома. А зараз формат альбомів відходить на другий план. Будете випускати лише сингли чи буде третій альбом?

Влад Ярун: Все буде, зробимо третій альбом. (посміхається) Ви знаєте, що Томас Едісон поки лампочку свою зробив, у нього було тисячі експерементів невдалих. (сміється) Так і ми, поки робимо третій альбом. Ви думаєте, що в нас пісень немає? (посміхається) Ми щось відкидаєм, щось вибираєм.

Олексій Шманьов: В нас ціла купа пісень, які лежать і чекають свого часу. (сімється)

Я читала в одному з інтервю, що ви по півроку пишите пісні, тому поки запишете альбом, то довго чекати.

Влад Ярун: А ні, ми вже виправили ситуацію, вже навчились. (сміються)

Павло Корсун: Вже три місяці.

Олексій Шманьов: Вже скоротили.

(сміються)

Як з роками змінився ваш слухач?

Олексій Шманьов: Він став молодший.

Павло Корсун: Відносно нас.

(сміються)

Олексій Шманьов: Слухач вже молодший гурту. (сміється)

А як з роками змінилися ви, ваша група, цілі та прагнення?

Влад Ярун: Та, ніяк. В принципі, ми залишаємося плюс-мінус однакові. Ми кайфуємо від своєї музики. Зараз більше почали над цим працювати. Давали собі якісь паузи колись. Зараз все більше-більше почали знімати хороші кліпи і записувати альбом. Спочатку ми не хотіли альбом, тепер вже хочем альбом. Я думаю, що він буде. Ми вже налаштовані серйозно. (посміхається)

Які труднощі найчастіше зустрічалися на шляху і не зникли дотепер? Можливо поняття “неформат” чи щось інше?

Олексій Шманьов: Зараз просто можна не звертати уваги на ці поняття “неформат”, бо зараз є інтернет. І зараз, якщо люди не хочуть, то вони не слухають.

Влад Ярун: Наспраді, ні.

Олексій Шманьов: Мені здається, в цьому плані якось легше стало.

Влад Ярун: Легше, але водночас величезна конкуренція. Ти в ній всеодно втонеш, якщо ти не маєш змоги десь і через щось себе просувати. Хоча, люди, які роблять щось оригінальне і яскраве, вони вилазять і у них все добре.

Павло Корсун: Якщо ти здатний зробити якийсь продукт, який людям зайде, то люди його почують рано чи пізно. Краще рано. (посміхається)

Влад Ярун: Ми маємо своїх слухачів, свою аудиторію. Коли ти виходиш на концертах, а в перших рядах стоять люди в футболках з назвою твоєї команди — це заводить. І ти думаєш: не дарма я це все робив. А коли люди говорять: “Ти знаєш, я зі своєю дівчиною познайомився під вашу музику”, ти відчуваєш, що ти навіть чиїсь долі, навіть, в чомусь вирішив. Значить, це все не дарма і ми щасливі, що ми це робимо. Ми не прагнемо в цьому житті стати групою Led Zeppelin, тому що ймовірність цього дуже невелика.

Олег Білоус: А чого це? Прагнемо, прагнемо! (посміхається)

(сміються)

Влад Ярун: Правильно, треба ставити високі цілі. Ми ставимо собі насправді високі цілі.

Олег Білоус: Стати, як  Led Zeppelin? Ні, не хочемо. (сміється)

Влад Ярун: Але подумавши про те, що в Led Zeppelin половина музикантів (сміється) вживала всякі речі… Один навіть загинув…

Як вважаєте, алкоголь і наркотики заважають музиці?

Влад Ярун: Дуже сильно. Ми колись це все пережили, слава Богу. Я відхрестився від цього всього. Це заважає найбільше. Водночас — це те, що людей заводить колись там. Всі рок-н-рольні бінди через це пройшли. Але це прямий шлях одразу до регресу. Це, як коли тивипив і тобі добре, а зранку тобі погано. Так само це, тільки в межах твого життя і в розвитку твоєї групи. Наче класно, гульбан, а потім раз! Подивіться на Акселя Роуза нещасного…

Мені здається, краще на нього не дивитися.

(сміються)

Влад Ярун: А водночас, є унікуми. (сміється) Це абсолютно індивідуально. Комусь подобається, я абсолютно не засуджую. Хочеш собі, то будь ласка. (сміється)

Олексій Шманьов: Декому абсолютно нормально живеться. (сміється)

Влад Ярун: У мене, наприклад, здоров’я на це не вистачає. (сміється)

Одного разу ви обрали шлях музиканта, а чи виправдав себе цей вибір?

Олексій Шманьов: Коли проходять такі концерти, як сьогодні, то думаєш: напевно, я правильно роблю. Все добре. Відчуваєш цю віддачу, енергетику. Звичайно, як всі нормальні люди. Коли є успіх, ти відчуваєш, що пісні слухаються, кліпи крутяться, люди приходять і пісню співають, яку ми тільки недавно написали — це дуже приємно. Відчуваєш: так, це все не дарма! (посміхається)

Влад Ярун: Це все не дарма. Коли тобі однокласник, з я ким ти не спілкуєшся, пише на фейсбуці: “я зайшов у супермаркет і там грала ваша пісня, мені приємно, що я вас знаю”. Це все ще раз підтверджує, що ми це все робимо не дарма, якби там не було.

Олег Білоус: Не знаю, мої однокласники Пугачьову слухають.

(сміються)

Яку зі своїх пісень вважаєте самою вдалою?

Павло Корсун: Ту, яка зараз буде писатись, однозначно. (посміхається) Кожна пісня, яка робиться, завжди сама ліпша, сама очікувана.

Олексій Шманьов: Краща пісня попереду! (посміхається)

Влад Ярун: Що зробили найсвіжіше, то і любимо.

Олексій Шманьов: Як дитинка, яка має з’явитися. (посміхається)

Влад Ярун: Сьогодні, навіть, двічі нову пісню грали. (“Паті на Прикарпатті” — прим. Автора) Так ми її полюбили. (посміхається)

Павло Корсун: Ми так кажем, що це на біс, але нам самим подобається. (сміються)

Олег Білоус: Це ми репетирували. (смється) Нам немає коли.

А за що на вашому творчому шляху вам соромно?

Олег Білоус: Мені за Влада.

(сміються)

Влад Ярун: Мені тільки за час. Ми дуже багато витратили часу, а могли зробити більше за цей час. Це єдине. А все решта, немає за що.

Павло Корсун: Якби 15 років тому знали як це робити, як правильно, то більше би встигали.

Влад Ярун: Треба себе не втрачати, не втрачати час, підстьогувати, змушувати працювати. Ось за це соромно, а все решта, я вважаю, ми зробили вірно. І тільки за те, що Пашу в групу взяли.

(сміються)

Павло Корсун: Ага, все ж таки взяли. (сміється)

Олексій Шманьов: Ви чули, він це сказав! (сміється)

І наостанок, якби у вас була можливість донести люядм одну фразу, що би сказали?

Олексій Шманьов: Одну фразу?

Олег Білоус: Не сумуй! (посміхається)

Олексій Шманьов: Будьте добрими.

Павло Корсун: Я не думаю, що людям сподобається те, що я скажу. (сміється)

Олексій Шманьов: Будьте добрими і чесними з собою.

Влад Ярун: Це саме складне питання. Одну фразу ми можемо сказати тільки — Гуцулметал!

(сміються)

Треба тоді казати — слухайте Гуцулметал!

Влад Ярун: Хай живе Гуцулметал!

(сміються)

Текст: Аліна Миронова

Фото: Михайло Кісенко

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *