БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ: «Можливість насолоджуватися тим, що ти можеш створювати музику — для мене найголовніше»

БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ – відомі українські рок-романтики. Мужні чоловіки, які завоювали багато сердець своєю щирістю та вмінням відверто ділитись своїми почуттями за допомогою музики. 

Фронтмен гурту БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ перед концертом у Дніпрі розказав про новий альбом, проо свою першу закоханість і про те, коли вперше захотів стати музикантом. 

Ваш тур в підтримку нового альбому розпочався 14 лютого, тому пропоную поговорити про кохання в цілому та про кохання до музики. Памятаєте коли вперше закохалися?

Сергій Танчинець (фронтмен): Це, напевно, був дитячий садочок. (посміхається) Як і у всіх людей у дитячому садочку відбувається перше дитяче кохання. В мене була там дівчинка, яку я вже не памятаю як звати, але я надзвичайно був закохний у неї в дитинстві.

А памятаєте коли вперше закохалися у музику?

У музику років, напевно, в 11. Почувши нині покійного Gary Moore. В нього є відомі блюзи і мені дуже захотілося зіграти їх на гітарі. Я, до речі, їх так і не зіграв. (посміхається) От з того часу, з того дня мені захотілося долучитись до музики, в принципі, як до такої. Років до 11 я навіть не думав про музику. В тому віці хлолпці думають про мяч та футбол, як правило.

Які виконавці чи группи стали Вашим першим коханням у музиці?

Це класика. В моєму віці, як людини, що народилася в 80-х. Ми всі слухали тоді Цоя, Depeche Mode, Metallica і Michael Jackson, Madonna, Patricia Kaas. Все світове шоу-бізнес положення на той час. Я його все, в принципі, прослухав. Що було доступно для нас. А потім почались такі гурти, як Nirvana, Halloween. Класика року, класика панк-року. Все це було прослухано. Дійшло до Sepultura, Cannibal Corpse, Napalm Death. Прослухане все death-музло того часу. Потім був doommetal. Це такі гурти як Theater of Tragedy, Tiamat. І в той же час, в 90-х, мені подобались нарівні такі гурти як Мумий Тролль і Сплин. Тобто, я слухав різну музику і не обмежував себе, можна так сказати. Потім зявилися в мене такі хлопці, яких звуть Muse. Всю гарну якісну рок-музику, яку слухає більшість, я прослухав.

А що для Вас важливе в коханні? Без чого воно згасне?

А я не знаю відповіді на це питання. Зараз в мені живе кохання. Тому зараз я про це не думаю. Наступають, напевно, в людей моменти, коли воно гасне, зявляється якесь друге кохання. Я не маю відповіді на такі питання, тому що я на даний момент цього не переживаю.

Що тоді для Вас найважливіше у музиці?

Сама музика. Для мене важливим у музиці є я. Тобто те, що я там перебуваю. (сміється) І можливість її грати і насолоджуватися тим, що ти можеш створювати музику — для мене це найголовніше. А якщо ми говоримо про мої якісь стилістичні вподобання, я люблю душевну музику. Я люблю музику, яка торкається серця, в якій є сенс. І надважлива для мене мелодійність музики. Той же Muse, він торкається до людей своїми гармоніями. Тобто у нього так складена музика, пісня, і мелодія вокалу й інструменталу, що воно зачіпає щось в душі. Я не можу сказати, що я не люблю якусь музику, я люблю музику різну. Але моя душа не лежить, наприклад, до танцювальної музики. Натомість я дуже полюбляю Висоцького або Талькова. Музика яких перенасичена змістом, сенсом і вони описують багато розумних правильних речей.

А без чого Ви не уявляєте свій гурт?

Напевно, без цих людей, з якими я зараз працюю. Команда БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ склалася в 1999 році, потім змінився склад і в цьому складі ми граємо, здається, с 2009-10 року. Це вже досить багато часу пройшло, навіть з 2008. Тому ці люди для мене рідні, вони рівні зі мною в гурті БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ. Це настільки ж їхній колектив, як і мій. Тому без них я БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ не уявляю точно.

А що мотивує, не дивлячись ні на що, йти шляхом музиканта?

До цього такого невеликого зросту популярності за останній рік або два мотивувала просто неспромога зупинитися. Я настільки зрісся з собою, як з лідером гурту БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ, що себе просто не уявляю, не займаючись музикою в цьому гурті. Тобто, навіть коли були найважкіші часи, біля мене були люди, та в мене в голові була думка, що це зупинити неможливо. Тобто, для мене це є неможливо. А зараз, останніх 2-3 роки ми активно почали працювати, пишуться нові альбоми: “5хвилин”, до того був “Дихаю тобою” у 2015 році, який подобався і нам, і слухачам. Тому немає причин зупинятися або припиняти роботу. Робота рухається вперед. Ми повні сил. Натхнення вистачає, часу вистачає, ентузіазму також. Тому ми рухаємося вперед і не думаємо зупинятися.

А якщо по-чесному перелічити “бути музикантом — це…”?

Бути музикантом — це робити продукт в своє задоволення, в першу чергу. І якщо твоє задоволення співпадає із задоволенням, яке отримує слухач на твоїх концертах — це щастя. Бути музикантом — це гарно проводити час зі своїми друзями-музикантами в турах, на концертах, на репетиціях, на записах. Бути музикантом — це бути відомою людиною, багато спілкуватися із різними людьми і також отримувати від цього задоволення.

Ви перелічили всі позитивні моменти, а є також і зворотній бік.

Це, як співає Андрій Хливнюк: “Даже если болен, шоу отменять нельзя”. (посміхається) От зараз у мене невелика температура, але шоу відміняти неможна. Я трошки стомлений від вчорашнього концерту, трошки застужений, трошки з підсівшим голосом, але я сьогодні вийду і буду робити свою роботу, і це нічого не змінить.

Тобто для Вас більше позитиву, ніж негативу?

Мені здається, що тут 99 відсотків позитиву і 1 — якісь незручності. Це, навіть, не негатив, це просто якісь незручності технічні, побутові.

Як гурт, який існує вже 18 років, які висновки ви для себе зробили?

Що це все не так просто. Але вода камінь точить, тому якщо докладати багато зусиль і намагатися робити свою справу якісно, то рано чи пізно результат прийде. А якщо він не приходить, то ти щось робиш не так. Оскільки результат до БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ через 15 років поневірянь почав приходити, років 3 назад, все ж таки ми, в кінці кінців, робили все вірно. Отак.

Який досвід, можливо, був для вас найважливіший?

Багато досвіду. У нас є досвід співпраці з багатьма артистами, продюсерами. Розуміння, як будується музика, як вона повинна будуватися, чому саме так, для кого ти робиш музику. Досвіду багато. За останні часи для нас досвідом надзвичайним був проект Х-Фактор, за що ми йому вдячні. Ми працювали з великою купою професіоналів, які на 100 відсотків знають, що вони роблять і роблять це дуже якісно. Досвіду багато за ці роки.

Чи є у Вас люди, до критики яких прислухаєтесь? Чи взагалі на неї не звертаєте уваги?

Критика — це корисно. Але, так, я її болісно сприймаю. Я не завжди до неї прислухаюся. В мене є близькі люди: моя дружина; хлопці, з якими я граю; в кінці кінців, моя мама. Вона висловлює думку. Вона першою, напевно, чує демо-записи наші. Це близькі люди, з якими ти проводиш найбільше часу. Ти віриш їм у інших питаннях, то чому не вірити і в музичному плані цим людям.

Давайте все ж поговоримо про новий альбом, який у вас вийшов буквально на днях. Що можете відмітити? Чи було легко над ним працювати?

Він, до речі, вийшов у день 40-річчя весілля моїх батьків. Так співпало абсолютно випадково. (посміхається) Альбом мені дуже подобається особисто. Звісно не все там мені подобається, але більшість роботи, яку ми зробили, мені до душі. Ми почали співпрацю з надзвичайно талановитим українським саунд-продюсером Артуром Данієляном, який працював з такими гуртами, як Тартак, Скай і багато інших гуртів. Він з ними співпрацював, і от ми до нього нарешті потрапили, і почали ми з пісні “5хвилин”, ще восени ми її презентували. Нам дуже сподобалось. Ми якраз були у пошуці саунд-продюсера. Ми вирішили зробити одну пісню і потім подивитися на результат. Нам сподобався результат і ми зробили з ним альбом, в який входить 7 авторських треків і 2 дуета. Один із них — це “Доле моя”, який випущений вже досить давно. Напівнародна — напівавторська гарна українська пісня, зроблена з дівчатами з гурту VRODA. І Ліля Ваврін з піснею “Янголи плачуть” — це бонус-трек. Серед 7 треків 2 вже було презентовано — сингли “5хвилин” та “Тону”, та 5 — абсолютно нових треків, які до цього ніхто не чув. Ніжний, наповнений змістом, можливо сумний, але в дусі нашого часу альбом, в якому кожен із слухачів знайде свою улюблені пісню і буде насолоджуватися нею.

Трошки раніше Ви згадали про Х-Фактор, а як прийшла ідея піти на проект?

Мені прийшло в соц.мережах повідомлення від кастинг-менеджеру проекту Х-Фактор. І вона написала: “от зараз вас майже весь канал знає і слухає, а чи не хотіли б ви прийти до нас в проект Х-Фактор?”. Думка у мене зявилась трошки раніше, коли я дивився на наших друзів Epolets та Білу Вежу у 6 сезоні. І, звісно, коли ти дивишся кіно чи читаєш книжку, ти уявляєш себе на місці головного героя. Точно так я уявляв себе, як би ми реагували, яку б пісню грали, як би ми це все робили. А потім було це повідомлення. І просто я не знайшов причин відмовитись. (посміхається) Ми давно граємо, в нас гарна музика, але контакту з споживачем кінцевим у нас було досить мало до Х-Фактору. І ми вирішили просто з корисливих причин збільшити свою аудиторію. (сміється) А потрапивши вже на проект нам стало дуже цікаво і було приємно там перебувати. Ми зраділи, коли потрапили до прямих ефірів і там 4 ефіри ми відпрацювали. Це було дуже класно. Я вже повторюсь, що там дуже велика команда професіоналів, з якими приємно працювати. Досвід і користь з того отримав і канал і БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ. Всі залишились задоволені. Ми зараз у прекрасних стосунках з продюсерами шоу та з командою.

Тобто проект вам збільшив популярність?

Проект просто доніс нас до тих людей, до яких ми не мали технічної змоги дійти. Так, тому що інтернет — це кльово, але ж велика частина України все ще дивиться телебачення, а на телебачення досить важко потрапити. Це досить затратний момент. Я маю на увазі зйомки кліпів. Це коштує великих грошей, і не завжди ми могли знайти ресурси. Зараз ресурси знайти набагато простіше. Ми їх знаходимо. І зараз будемо знімати відео кліп на пісню “Тону” і так далі.

Як вважаєте, проекти більш мотивують до подальшого розвитку чи можуть зламати?

Це залежить від того продукту, який потрапляє в проект. Багато кому проекти шкодять. Але ж гарний матеріал і великий досвід концертної роботи в нас був ще до того, і якась своя армія слухачів, тому нам він пішов на користь. Можливо, комусь він піде не на користь. Але користуючись нагодою, всім молодим музикантам раджу не відмовлятися від походу на такі талант-шоу. Тому що, якщо ви маєте класний матеріал, це буде тим шнуром, який увімкне колонку, з якої ви заграєте.

Я помітила таку закономірність, що переможці проектів кудись зникають, а натомість ті, хто пройшли в прямі ефіри чи фінал мають кращу долю.

Тут спрацьовує жалість людська. Глядацька жалість, мені здається. (посміхається) Ой, вигнали, чому ж вигнали, такий класний артист, все, будемо за ним спостерігати. Хоча у випадку з Сєвою Ханагяном, це талановитий музикант, який мав великий досвід роботи до проекту, і я впевнений, що він нікуди не дінеться. Він зараз робить концерти в Україні і так далі. Тому це, знов таки, залежить від матеріалу, який отримав перемогу.

І наостанок, якби у Вас була можливість донести одну фразу людям, слухачам, що би сказали?

Ми вас надзвичайно любимо, слухачів своїх. (посміхається) І робим максимум, щоб ви отримували від БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ задоволення. Тому слідкуйте за нами, зустрінемось на концертах. (посміхається)

Текст: Аліна Миронова

Фото: Міха Кісенко

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *